Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Светлана Борщ: Метелики кудись летіли - ВІРШ

Метелики кудись летіли, на гілочки куща присіли і крильцями замерехтять, куди б іще їм політать? Полетіти б їм далеко, куди не долетять лелеки: у далекий дивний край, ген за небокрай. А листки маленькі, як метелики жовтенькі так далеко не спішать, тільки до землі літать. Як буде вітер із неба і буде у них потреба відірватись від гілля, і шукати, де трава. Листок тоді полетить вверх, убік та ще униз, кружлятиме навмання, шукатиме: де ж земля? Листок тоді приземлиться, а тоді і пригодиться чорній землі під кущем і намокне під дощем. А коли уже і сніг стане падати до ніг, то засне метелик-листя, вкритий сніговим намистом. Вкритий ковдрою сніжною і не буде сонця знову, тільки ковдра снігова, засне листя і земля. Фотографія автора. Івано-Франківськ, парк Воїнів-інтернаціоналістів. 11.2015.