Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Про Данилка, Тетянку та Чура (міфи - дітям) - ВІРШ

Данилку десять. Він вже старший брат. Пишається тим хлопчик років з п’ять, Тож раз у раз сестричку він повчає. І лиш одне йому надокучає: Гуляти з нею – то така морока: Весь час мала тріщить, немов сорока: Чому? та як? – до всього діло є. Ще іграшок, буває, не дає: Йому потрібні інколи ляльки, Аби було в «таксі» кого везти. От і сьогодні має з нею разом Гулять на вулиці (в батьків немає часу…) Сидить Тетянка з лялькою на лаві І чує: «Чур, моє!», «І я, чур, граю!» - Й біжить до брата (старший, він розкаже!): - А що то «чур»? Чом так, а не інакше? - Іди собі! Чого ти заважаєш? - Данилку, то виходить, ти не знаєш? - Іди, кажу. - Ну, що ж, піду до мами, - Ледь чутно брату мовила Тетяна. …………………………………………. А голос мами казочку плете. Було, як світ постав, говорять, те. Бог Чур угіддя людям роздавав. - Чур, це мені! – тоді відповідав Господар, ставив позначку-межу, Аби ніхто кордон не перетнув. Являвся Чур і в образі вогню, Що мир беріг і спопеляв війну. Це був могутній і шляхетний бог, Бо рятував із Пекла він того, Хто душу чисту, мов криштальну, мав. Самого Чорнобога він лякав! ……………………………………….. - Спасибі, мамо! Хай Данилко знає: Тепер мене той Чур вже захищає! - Не поспішай із висновками, доню, А краще разом грайтеся надворі, Навчіться шануватись і прощати – І завжди будете в житті опору мати.