Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Про Тараса й весну (міфи - дітям) - ВІРШ

- Тарасе, спізнишся до школи! - Устигну! - Синку, не барись! Ну, от! Шкільний автобус знову Уже за рогом, подивись!... - І хто це вигадав той розклад? Завжди крутися, поспішай! - Ти випий чаю з бутербродом й на вуса казку намотай. Зима минула. Треба б Ладі весну на землю принести. Вона й пішла у край слов’янський. Стомилась, видно, від ходи: В степах Тавриди зупинилась, встелила травами й вмостилась, Аби спочити. Та й заснула! Цим скористалася Мара – Посіяла навколо зерна – колючеє густеє терня – І світ за о́чі утекла… А Лада спить собі й не чує, яка біда страшна чатує На люд слов’янський. Стогнуть ниви: нема тепла – немає й сили… Тоді співати землероби пісень богині почали. І бачить Лада уві сні простягнуті до неї руки, Поля холодні та німі, засіяні немовби смутком… Змахнула сон тоді богиня і бігти кинулась чимдуж, Але терни її спинили, які посходили довкруж: Нестерпно тіло шматували – і кров червона залишалась Рясним намистом на шляху. Ті краплі бачимо й донині в червоних ягодах калини. - І що ж весна? Не забарилась? - Дійшла-таки, хоча й спізнилась. Тому й вродило трохи гірше. Ти що ж оце – не будеш їсти? - Ще, мамо, встигну на трамвай. За казку дякую! Бувай!