Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ptaha: Про світ і світло (міфи - дітям) - ВІРШ

- Час настав, синочку, спати. - Мамо, темрява страшна. Можеш казку розказати, Де від світла гине тьма. - Добре, сину. Слухай міф, Як був створений наш світ. До усіх початків світу Морок був, густа Пітьма. Ні землі, ні сонця-світла – ніч усюди залягла. В ній блукало вічне Око. Натомившись від шукань Краю Тьми, воно спинилось. Потекла Роса-Сльоза, Народивши Першобога – птаха Сокола Ясного. Він промінням золотистим осявав усе навкруг, Розпустивши дужі крила, птах зробив над Оком круг, Уронив Сльозу на нього в колір золота ясного – Утворивсь великий острів серед Мороку. У простір Впала срібная Сльоза – то була Жива Вода, Озерце вона створила – чисте-чисте, Тьмі на диво. Із зеленої Сльозини взяв початок світ рослиннний. Сів тоді у травах Сокіл та й замислився глибОко. Думав довго він. Тьма часу збігла. Та одного разу Сокіл жолудь золотий зніс і в землю посадив. Сталось диво: Дуб крислатий з нього виріс і багато Молодильних яблук дав, щоби світ весь вічним став. Світло полилось яскраве, весело усюди стало. Сокіл так прорік: «Я Вирій сотворив. І тут віднині Буду вічно існувати, аби світом керувати». - Добра казка твоя, мамо! Але ще скажи: чому Проганяє світло завжди Чорну темряву-пітьму? - Темряви тоді немає, Як лелітка в ній палає. - А в душі пітьма буває? Як тоді із нею жить? - Так, аби того не сталось, Треба всіх людей любить.