Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Тарасівський: Плаче дощик-тонконіг… - ВІРШ

Плаче дощик-тонконіг: - Я за мамою не встиг! - Мамо! Мамо, хмаро чорна! Покотилася, мов жорно, Вже гудеш за небокраєм, За тобою не встигаю! - Дощик, дощик, - каже річка, - Ти - водичка, я - водичка, Побіжи швидким струмочком, Та гляди ж-бо - не пісочком! - Я сама, сини і дочки - Хвилі, синії рядочки, Як рідню, в свої обійми Ми тебе гостинно приймем, Разом вже під синім небом Маму знайдемо де-небудь! Плаче дощик-тонконіг, І струмочком в річку - плиг! Покотилась річка далі, Тільки пошуки невдалі, Сонце вже на небі грає, Синій простір розгортає, Ні хмаринки не лишило - Маму тут знайти несила, Дощик сонечко гукає, Допомогу дать благає, Сонце згодилось - і жаром Обернуло дощ на пару! - В небо дощик-тонконіг, Щоб побачить маму зміг! Піднімався дощик вгору, У блакить небес простору, Був спочатку сніжно-білим, Та вгорі став обважнілим, Потемнішав, загустився, Чорнотою весь налився, Небом котиться, мов жорно, Наче мама - хмара чорна, І почув: з-за небокраю Хтось тонесенько гукає: - Мамо! Мамо, хмаро чорна! Покотилася, мов жорно, Вже гудеш за небокраєм, За тобою не встигаю! - Плаче дощик-тонконіг: Я за мамою не встиг... 2015