Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Тріумф: Подорож в майбутнє. - ВІРШ

ПОДОРОЖ В МАЙБУТНЄ. Телевізор репетує: - Новина! Ідіть, хто чує! Повідомте ще сусідам! Не побачите завсіди! Є на виставці машини – Справжнє чудо для людини! Поспішіть! Та не зівайте – Своє щастя пошукайте! Петрик, Гриць, Степан, Микола Поверталися зі школи. Як новину цю почули, То й на виставку майнули - Аж роти свої відкрили І в ногах не стало сили. Посідали й гомоніли: Що найбільше би хотіли. - Я б хотів оту машину- Каже Петрик – що за днину Може землю облетіти. Вам подобається, діти?- - Ми вже хлопці, а не діти! Нам в майбутнє б полетіти! - Як же нам її придбати? - Можу я усе віддати!- Як лиш мовив Гриць те слово, Захотілось всім раптово Вкрасти дивну цю машину І майнути в цю ж хвилину! Хлопці так усе й зробили, Зупинитись – нема сили! Наче хтось штовхав у спину: Вкрасти вже оту машину. Як зайшли вони в кабіну, Там побачили людину: Одяг срібний , наче сяє – Посміхнувшись, промовляє: - Не журіться, я ж бо з вами Замість тата й замість мами. - І ти дивний, як машина – Мовив злякано хлопчина. Ви не бійтесь, вирушаймо Й це «сьогодні» залишаймо! Перед вами світ, розваги! Можна все – аж до наснаги Все, що хочете робити: Красти, мучити і бити І лукавити, брехати. Вам не треба працювати, То для інших є потреба – Вам те все впаде із неба. Круто, з перцем, мовте слово. Вбити може? Ну й чудово! Бог усім дарує волю. Ви ж - побільше сійте болю, Бо в цім світі я царю. І за душу – все дарую! Всі пройдете насолоди, Лиш для вас така нагода. Стали вмить вони дорослі: Хто брудні з них і зарослі, Інші – чисті, гарно вбрані, Гордовиті, всіма знані. Як у них чогось прохали, Всіх до чорта посилали, Ненавиділи все добре І шипіли, наче кобра. Час пройшов і все скінчилось – На суді всі опинились. Де престол був благодаті, Суд тепер – всієї знаті. Й тим, хто Бога не любили, З сатаною лиш ходили: Пили, крали і брехали, І безбожниками стали; Глум, розпусту полюбили – В серці те вони носили; Слово Боже попирали – Правди зовсім не жадали. Все записано. Читали – Вирок в страху всі прийняли, Бо нема там де сховатись І нема чим оправдатись. Ой! Там в озері огненнім Крики й плач і страх щоденний! Знайте, всім туди дорога: Хто відмовився від Бога Й не прийняв він дар Ісуса – Слова Божого не слухав. Бо життя лише в Ісусі, Щастя й мир – в Святому Дусі. Той, що в одязі був срібнім І до ангола подібним, Був насправді сатаною – Злодій щастя і спокою. Посилає він спокусу, А по тім – вбиває душу. Хто неправді його вірить, Долю в пеклі з ним розділить. Враз схопили слуги вражі – Брудні, вимащені в сажі І тягли в огонь пекельний: Крик там, плач і смрід смертельний. Раптом Коля стрепенувся: Пригадав, що був забувся. Закричав, що було сили: - Ми ще, Боже, не дожили! Не суди, Господь, нас строго! Поможи знайти дорогу! Нам додому зараз треба! Нам не в пекло, а до неба! Хочу я з Тобою бути! Поможи назад вернутись! І нехай, в Ім’ я Ісуса, Я додому повернуся! Закричали всі те ж саме – Й були вдома вже, у мами. - Де ви, діти, пропадали? Ми вас всюди вже шукали! - Ми вернулись, слава Богу! Він назад нам дав дорогу! - Знову байка й небилиці Із Петрової криниці? - Що ти, мамо, час вже знати: Богу серденько віддати! Бо лукавий ходить тихо Й нерозумним робить лихо! Він шепоче: «Нема Бога». І хто вірить, тим дорога В пекло страшне – невгасиме І хто спить, той з ним загине! Ми те бачили, татусю, Спам’ятай же ти матусю Бог нас спас в Ім’я Ісуса! Й я до Нього пригорнуся! - Мій Господь, прости, я каюсь, До злих вчинків не вертаюсь. Ти, Господь, мій Бог, Владика, Слава й честь Тобі велика! Ти прости мені, мій Боже, Забери все, що негоже. Ти веди мене путями Завжди будь разом із нами. Научи Ти маму й тата: Як то Бога шанувати. За любов Тебе ми славим! Ти завжди у всьому правий. Ось так хлопці мандрували Й «добре» світу пізнавали І дорогу ту широку, Що жере людей щокроку, Загрібає в свої руки І веде у вічні муки. Хлопчаки зібрались знову Й прийняли всі постанову: Будем в мирі з Богом жити – В Божій правді лиш ходити. Зняв Господь те покривало, Що їм очі закривало, Щоб уздріли світло Боже Й не робили, що негоже. Бог всім хоче небо дати – То ж прийди, аби прийняти!