Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Зимова казочка - ВІРШ

Другий день після Різдва
Розкуйовдилась зима,
Сипле снігом вліво, вправо -
Навкруги все білим стало.

Де земля, де небо? Зась!
Краще з дому не вилазь!
Всюди сніжні кучугури,
Всі кремезної статури.

А мороз, пихатий Дід,
Змайстрував на річці лід.
Вередує дітвора –
«На санчата нам пора»,

І канючать лижі в мами –
Не лякають урагани.
Просить мама зачекати,
Не пускає діток з хати.

Завірюха, білий звір,
Засипає снігом двір.
Вихор крутить каруселі,
Вікна шарпає і двері.

Лютий вітер вовком виє,
Сніг дахи кожухом криє.
Дим із коминів танцює,
Наче кінь гнідий гарцює.

Я сиджу біля вікна,
Не страшна мені зима,
Тепло й затишно у хаті,
Сніг для мене, ніби вата.

Тішить очі білий світ -
На вікні пухнастий кіт,
Шкрябає легенько шибку,
Ловить сніг, неначе рибку.

На узліссі, край села,
Дві ялинки і сосна
В білих шубках, ніби пані –
Розкошують на поляні.

Поряд ходить хитрий лис,
У очах голодний блиск.
Під ялинку, ніби в хату,
Заховалися зайчата.

Дід Панас з рушниці – « бах»!
Охопив лисицю страх!
Для зайчат це порятунок,
Новорічний подарунок -

Врятував їм дід життя.
Вибігли із укриття
І чимдуж у ліс зайчата
Пострибали – там їх хата.

Ось і казочці кінець,
А хто слухав – молодець!

*** Розкошувати - перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу)

ID: 550016
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 09.01.2015 11:25:55
© дата внесення змiн: 31.12.2015 16:40:01
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО