Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олексій Благослов: Із туману спогадів далеких - ВІРШ

Із туману спогадів далеких Із туману спогадів дитинства Випливає рідний дім в селі Я – малий, десь років п’ять приблизно, Граюся з сестрою у дворі. Бігали, стрибали, веселились На те й літо та і ми малі. Бігав всюди, раптом зачепився, Бутля я великого розбив. Тут як тут стоїть вже баба Настя Грізно каже: шкоду хто зробив? Я засмучений і гірко плачу, В неї різочка вже є в руці. Провинився, тож кажу тихенько: -Бутля я розбив, я не хотів. - Підійди до мене ти швиденько, Повертайся і скидай штанці. Підійшов, покірно повернувся Та штанці донизу приспустив. Сльози як горох і я боюся. Ну, навіщо ж бутля я розбив. Озираюся: велика різка. Плачу і не можу здержать сліз. Я кажу так жалібно і тихо: - Бий не сильно, бо я ж твій. Замість того, щоб мене набити Цілувала бабця там мене. Пригорнула, щоби пожаліти Й по голівці гладила усе. Із туману спогадів далеких Випливає світлий образ твій. Добра, згорблена й старенька Пам’ятатиму тебе повік. 14.11.2013