Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Усміхалось соненько (дорогій Світланочці Моренець) - ВІРШ

Усміхалось сонечко, Щиро так долонечки Склало і молилося. До землі тулилося. Це ж бо його дітоньки Дітки й малі квітоньки. Пелюстки і личенька, Травичку,криниченьку, Цілувало променем, Гладило долонею. Хмарки потопилися, Дощиком пролилися. Затулило сонечко Голівку долонею. На зірках погашених, Янголом залишених Вклалось воно спатоньки. Йде Світланка в хатоньку. Вітер йде вечеряти, Які кроки!Зміряти? Я візьму хустиноньку, Його як дитиноньку Пеленаю.Ніженьки Тримаю і в ліженько Вкладу.Ой,малесеньке! Ой ти мій ріднесенький! Є стільчик,перинонька. Як малу дитиноньку Вишечу.Колисочку, Вшивану сорочечку Витягну із шафоньки. Із кращої скриноньки Витягаю ковдроньку. Потім кличу ніченьку. Вітер буде в ліжечку Ноги класти в пір'ячко. Я наб'ю периноньку Дрімотою.Боженьку Прошу бути в помочі. Нитки позолочені Витягну і віршики Вишию.Промінчики Сонечка триматиму. В віршики вплітатиму. Я маленька дівчинка, Та вже пишу віршика. Хто його читатиме, Щастя в житті матиме.