У дупло хова горішки
І гриби, і мох, і шишки…
Треба всього наскладати,
Щоби не голодувати.
Спритно по гілках стрибає,
Але й по землі гуляє.
Як почує небезпеку –
Мить і вже вона далеко.
Із вершечка поглядає,
Та хвостом своїм махає.
Ну а хвіст в неї – шикарний:
Весь пухнастий, дуже гарний.
Та й сама вона нівроку
Будь якої пори року.
Хутро чорне чи руденьке,
Шовковисте та чистеньке.
Мов вуглинки, оченята.
Щей на китички багата –
Ними вушка прикрашає
Й дуже мило виглядає.
У садочку, в лісі, в парку
Метушиться вже від ранку.
Скаче з гілочки на гілку…
Мову я веду про білку.
