Ранок. Сонце випливає,
Чорні хмари розганяє.
Вибігає пес кудлатий,
Хоче щось він пожувати.
Суне, мов якась примара,
Хмурий, наче в небі хмара.
Побродив, під двері ліг,
Лапи витяг за поріг.
- Може, хтось змилосердиться,
Кістку винесе чи хлібця, -
Думає. Двір зміряв оком –
Побродив. пуста морока –
Не знайшов їди ні трохи,
Лиш хвоста погризли блохи.
Кури зранку місять дворик.
- Ко-ко-ко! – співають хором.
Гребінчастий верховодить.
Щось собі та їм знаходить!
Розсіва проміння сонце.
Златочка й Назар в віконце
Личка сонні наставляють,
Очками дива шукають.
Вишня, що біля балкону,
Щось бурчить під ніс спросону.
Мабуть ганить вітер ранній,
Що зірвав листки останні.
Птахи спів несуть до хати.
- Вийдем? Кинем корм пернатим? –
До Златусі каже братик.
- Щось знайдемо для пташаток!
Є в мішку зерно пшениці.
Трішки візьмемо для птиці.
На балконі в годівничку
Корм насипали синичкам,
Горобцям і голуб’ятам.
Позліталися пташата!
Зерня їли, цівкотіли.
Діти плескали, раділи.
Псові винесли кістки –
Той погриз їх залюбки.
Сонце плескало в долоні.
Дзвінко в полі ржали коні.
(Дописала!)
