Якось раз забрів зайчисько,
До села та зовсім близько,
Став собі порядкувати,
Кору з яблуні згризати.
Сніг мете, а він працює,
Нічого не бачить і не чує,
Коли голод вгамував,
Жах його всього пройняв.
Сніг засипав всі сліди,
Куди бігти, куди йти?
Що робити він не знає,
Що на нього тут чекає.
Тут десь взявся пес рудий,
Заєць кинувся мерщій,
Через поле і лісок,
Не шукав вже він стежок.
Дивом він вцілів та втік,
Ледве лапи вже волік,
Всю ніч у кущах сидів,
З ляку, холоду тремтів.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/84-zajchisko.html
