Дванадцять місяців у році
І пори чотири є.
Та ось разом їх зібрати
Йому сили не стає.
Бо зима на санях їде,
Літечко ж на бричці мчить,
І зустрітися їм разом
Не вдається ні на мить.
Весна осінь обминає,
Як побачитись, не знає.
Тож по черзі вони ходять,
Місяці з собою водять.
Першою іде Зима -
Старша з-поміж всіх вона.
У суворої зими
Дивні місяці-брати –
Грудень грудки розкидає
І під снігом їх ховає.
Січень січе ніс та щоки,
Хуртовини пхає в боки.
Лютий з морозцем лютує,
Квіти на шибках малює.
Хоча й холодом лякають,
Все, мов в казці, прикрашають,
Свят багато нам приносять,
До розваг зимових просять.
Лижі, санки й ковзани
Пропонують лиш вони.
Потім до нас поспіша
У своїй красі Весна.
А весна-красна іде -
Інші місяці веде.
Березень в фанфари трубить
На березах бруньки будить.
Квітень квіти скрізь саджає,
Чорну землю прикрашає.
Травень шовковії трави
Піднімає для отари.
Кожний місяць потрудився,
Весні любій прислужився.
Заповзято працювали,
Все навкруг поприбирали.
Щоб на Великодні свята
Було радощів багато.
І щоб кожній мамі діти
Дарували гарні квіти.
Літо черги дочекалось
І хазяйнувати взялось.
Літо в гості як приходить,
Літні місяці приводить.
Червень одну звичку має:
У червоне убирає
І черешню, й полуничку,
І редиску, і суничку…
Липень липою чарує -
Аромат п’янкий дарує.
Серпень із серпом мандрує,
З хліборобами жнивує.
Літо сонечком ласкає,
Землю нашу прикрашає
І веселкою – дугою,
І зеленою травою,
І квітучими лугами,
І багатими садами.
У річках водичку гріє…
Всіх потішити уміє.
Осінь завжди йде остання
Й несе з роком розставання.
Осінь по землі ступає.
Свої місяці скликає.
Вересень врожай збирає,
Двері в школах відкриває.
Жовтень золотом чарує,
Багрянець лісам дарує.
Листопад із вітром грає -
Листя із дерев зриває.
Осінь щедра та багата,
Працьовита і завзята.
Про запаси щиро дбає,
Хоча й різною буває :
Ранньою та золотою
Чи холодною та злою,
З вітром й частими дощами,
Із сльотою й болотами…
Пора кожна є чудова,
Неповторна, гарна, нова.
Кожна із своїм сюрпризом,
Своїм норовом й капризом.
Кожна має подарунки,
Не заховані в пакунки.
Кожна з них несе роботи,
Свята, клопоти, турботи.
Кожна з них про землю дбає,
На свій смак її вдягає.
Кожна у свій час приходить,
Й свої місяці приводить.
З року в рік вони крокують –
До майбутнього мандрують.
То ж у гості їх чекайте,
З ними разом вирушайте.
