У малого зебреня
вся смугастая рідня.
Більш нема такого дива –
смужка чорна, смужка біла.
Хвіст неначе у осла,
ледве грива відросла,
на коника дуже схоже,
тільки ростом менше, може.
Табуном в степу пасеться
і галопом десь несеться,
землю копитом збиває,
як від хижаків тікає.
Ти його ураз згадаєш,
як шосе перебігаєш:
лиш по « зебрі», безперечно,
переходити безпечно.
