Кругом Сонця на парад зібрались планети:
Вишикувалися вряд, як хвостик комети.
Усі—гарні, усі—різні, незвичайні, навіть грізні.
По Шляху Чумацькому славно пливуть,
Танцюють, кружляють, у них—своя путь.
Землянам Меркурій ще здавна відомий,
Мандрівний торговець не відає втоми.
З двома іменами, в крилатих сандалях
Мандрує завзято вперед і надалі.
В Меркурія супутників ніяких нема,
Можливо, що їх «втримати» планета не змогла.
Меркурій—найменший з «великих» планет.
І це всім відомо. І це—не секрет.
Хоч групи земної планета оця—
Жить тут землянам не заманеться.
Тому, що на Меркурії відсутня атмосфера,
А це вам, любі друзі, навіть не Венера.
Схожий наш Меркурій із Місяцем дуже,
Та сплутати їх можна лише по фото, друже.
Якби ж на Меркурії люди жили,
То цікаві вони, на мій погляд, були.
Адже на планеті страшенна жара,
І як тут прожити? Тікати пора.
Меркурій спішить. Іще швидше летить.
Найближче до Сонця по колу він мчить.
Фізичні умови тут надто суворі,
Водички немає в найбільшому «морі».
І Сонце, забувши, де захід, де схід,
Дійшовши до заходу, сповільнює хід,
Або ж, що для нас незвичайним є дуже,—
Вертає назад, сходить знову, мій друже.
Дощі тут пекучі: кислотні, суворі,
Не дай Бог попасти під дощик надворі.
Незвична для людства, загадкова обитель,
Меркурій всього лише—царство пустель.
Відомо, що температурні різкі тут коливання,
Тож нам і не снились подібні страждання:
То спека—нестерпна, спекотно тут дуже,
То холодом віє…Повір мені, друже.
З боку одного—вічна пітьма,
А з іншого—й краплі тіні нема...
Не вивчена ще добре, цікава планета,
Не хоче розкривати свого «секрета».
Та все-таки люди допитливі дуже,
Можливо, астрономом станеш ти, мій друже!
І планети невивчені зможемо вивчати,
На Меркурій у подорож всім класом літати.
КЛАС!