Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Леонід Луговий: Штурмовики - ВІРШ

Вже ранок розгорівся на пів сили, Сповзла в Покровську темрява з руїн. І в Києві чужинець почорнілий Занюхав свій ранковий кокаїн. А два бійця з оточених позицій - Була удача з ними заодно - По втраченій недавно залізниці Пробігли непомітно полотно. Сніданок в передмісті не за ними - Прийшовся рикошет по рюкзаку... І все ж везе - консерви рятівними, Пробиті, обернулися стрілку. Два друга, два солдата, дві людини Завершили воєнний епізод. Що траками не витягли машини, Тягнув на жилах виснажений взвод. Була гора набитих під сараєм - Нікого не гребе і не пече... По совісті, з процентом повертає Свої борги штрафник із СЗЧ. Він другу ще проставитись захоче, Як брату, що на вмить підстрахував. Він ворогу впритул дивився в очі І першим, з ледве промахом, стріляв. Слова сентиментальності - на потім, На виході удача - ще не все... Лиш крок до смерті воїнам в піхоті, Їм віриться, що просто повезе.