Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: КОРОЛЕВА ГІР: СКРИПКА-ЧАКЛУНКА - ВІРШ

СКРИПКА-ЧАКЛУНКА Ось скрипка-чаклунка на струнах заграла, І заколихала кохання в саду. Так грала вона й ні на мить не вгавала, Не знала вона, що у сад я прийду. Та скрипка-чаклунка мені розповіла Про ніжні і щирі свої відчуття, Та й грала так ніжно, від гри наче мліла. Для мене та мить не піде в забуття. Так скрипка-чаклунка все грала і грала, Вона не вгавала в саду ні на мить, І струнами, ма́буть, вона відчувала – Душа, як і в неї, у мене болить. Та скрипка-чаклунка уміє пророчить, І дихання но́ве відкрила вона, Та й знов про кохання заграла охоче, А музика серця то є неземна. Ще й скрипка-чаклунка мені прошептала Про мрії, що сплять у глибинах душі, Про те, як кохання колись розквітало, І як воно світиться десь у тиші́. Вона промовляла мелодією ночі, Торкалась утомлених струн почуттів, І грала все далі так щиро, пророче, Немов би зціляла мій подих і спів. Ще й скрипка-чаклунка мене обіймала Тим звуком, що в серці лишає сліди, І кожна нота мене підіймала, Неначе крізь темряву в світлі світи. Так скрипка-чаклунка в саду мене гріла, Даруючи спокій і тиху снагу, Душа оживала і вже боліла, І знов до кохання вселила жагу. 14.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025