Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: «Я життям заплатив…» Лут Павло Володимирович (26. 06. 1976. – 21. 04. 2022. ) - ВІРШ

«Я життям заплатив…» Лут Павло Володимирович (26.06.1976. – 21.04.2022.) – Я життям заплатив, щоб розквітла моя Україна, – Зупинили мене ці хвилюючі щирі слова. Мов стрілою вони пропекли моє серце зболіле, Коли йшла я одна поміж воїв святих поховань. – Хто він? Хто? – застогнала душа тихим болем, – Той, хто в небо злетів, хто мене у ті дні рятував, Чиє серце впилось до землі, до святої любов'ю, Адже в ньому жила непідкупна синівська душа? – Шлях земний розпочав у далекім-далекім Іркутську, Де суворі завжди клімат, гори і дика тайга, Дні осінні були і зимові в снігу й надто куці, І де час, як вода, в Ангару неспокійну збігав. В дружній хлопчик сім'ї виростав і любив тата й маму, Із Павлуші малого в самостійного виріс Павла, Хоч маленьким ще був, але справ мав щоденно чимало: З ним сестричка росла, кароока красуня мала. Тільки згодом сім'ї посміхнулась вертихвістка-доля: Повела в Україну, де Чернігів і тиха Десна. Так буває в житті – доля кожному з нас невідома. Їх, як рідних, тоді обняла українська весна. З головою Павло потонув у красу і науку, Полюбив танці й землю, і волю, і мову, й людей, А війна почалась – боронили Донбас його руки, Захищати Чернігів добровільно у військо піде. Подвиг той пам'ятать будуть і земляки, і столиця, Вої ті не здали свого міста московській орді. Довго будуть іще ті жорстокі бої Луту сниться, Бо живими не всі побратими лишились тоді. Воювати умів чоловік і любить, і дружити, Як хотілось йому цю закінчити швидше війну, Але він командир – побратимів не може лишити, Адже доля його України стоїть на кону. Вдома донечка й син, і батьки, і кохана дружина. Знав, як люблять його і чекають щодень із війни. Але доля йому утомилася, певно, служити, Що чужинців не встиг наш хоробрий Герой зупинить. Чи то янгол його у Донбасі не зміг врятувати, Чи то рано його згасла в небі вечірнім зоря, Чула добре вона, як Павлова молилася мати, Аби Бог врятував – не дозволив злій силі забрать. Скоро й третя весна звеселить все й зігріє довкола, І одягне в красу, яка так чарувала Павла. Сонце буде пливти по своєму одвічному колу, І згадають Павла побратими, родина й Земля! 9.12.2025 © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко