Літня зоряна ніч
Видно, як вдень - ясен світ.
Місяць зорить до віч
Сипле зорі поміж віт.
Дивлюсь я на небо
крізь скло на ясні зорі.
Там, де сузір'я лебідь
Танцює ніч в просторі.
Я тебе відчуваю
На відстані тисячу миль.
Поміж зір тебе шукаю,
Октаву ліричних хвиль.
Зірка наче сонце
на зоряній планеті.
Зорить у віконце
Малює казку в сюжеті.
Я наче білий птах
Лечу до струн - ясних зір.
Несуть хвилі на вітрах
До мрії - синіх гір.
Пливе місяць в човні
Сіє зорі по небу.
Усміхнувсь він мені
Обняв крилом, як лебідь.
На відстані руки
Бачу я погляд очей.
Ведуть у даль зірки
У райський сад до лілей.
До тебе кохана
Я лечу, як білий птах.
Понад моря , океани
Несу любов в почуттях.
2------------------------------
Скажи куди птах щастя відлітає
Падав із неба білий - білий сніг
Малював для нас світи казкові.
Немов квіти цвіли до наших ніг,
Пелюстки троянд вночі бузкові.
Вже клен пожовтів, листя опадає...
І покриває білий сніг наш сад.
Скажи, куди птах щастя відлітає?...
Чому в зажурі , стоїть листопад ?.
Я не Богиня, і не Цариця,
Я - просто жінка, я - просто жінка.
Від спраги я в джерелі водиця,
А в твоїх руках я наче квітка.
Під дощем в'януть квіти любові
Хотіла, щоб від гріз, зим захистив.
Пестив ,возносив до зір у слові
Щоб ти мене просто кохав, любив.
Ми із тобою два різні світи,
Два береги тихого океану.
І наш рай замели білі сніги...
Вяне без тепла сонця сад кохана.
