Слухай мене,менший брате,
Ти віддай мені пів хати.
Залиши собі могили
Й постоли, що не зносили.
Та не сердся,любий брате,
В нас з тобою спільна мати.
Хочеш жити? Викинь зброю,
Десь у прірву, за горою.
Обіцяй мене любити,
До сусіда не ходити.
Бачу хрестик, віриш в Бога?
Запитаю я, в якого?
Дам тобі свої ікони,
Бий по-моєму поклони.
А як ні-сокира в спину!
Заберу твою дитину.
Буду розуму навчати,
Скажу, в тебе нова мати.
Підросте впита науку,
Замість серця камінюка.
Будем разом панувати,
Геть знесемо стару хату.
Розрівняємо могили,
Ніби тут до вас не жили…
4.12.25р. Олександр Степан.
