Ти спий мене солодкими вустами,
Як спраглий ранок п’є росу з трави,
Нехай між нашими палкими берегами
Пливуть бажання, чисті і живі.
Торкнись мене ти подихом незримим,
Щоб серце вибухало в глибині,
І кожен дотик, ніжний, незрадливий,
Медовим лився світлом у мені.
Спіймай мою жагу у тиші ночі,
Де зірка шепче про кохання двох,
І хай вогнем палають наші очі...
Й дарує милість нам із неба Бог.
Спивай мене – я квітнутиму знову,
Немов троянда в подихах весни,
І душу, ніжну, трепетну, в полоні
Навік з твоєю хочу я сплести.
Мене п’янить твій ніжний поцілунок,
Здається, світ тремтить у мене на устах.
Ти спий мене, мій любий, – це дарунок.
Хай заливаються всі солов'ї в садах.
