Втомившись хочу спати в ліжку я,
та сон не йде… Неначе кличе шлях
паломництва, туди, де є твоя
душа. До неї лину я в думках…
Стулити очі важко вже мені,
у темряву вдивляючись, лежу.
Позбутися не можу маячні —
твій привид бачу… Сам собі кажу,
що це все сон, у ньому образ твій —
коштовний камінь. Дивний блиск його
гаптує ніч, дарує юність їй…
Вночі та вдень я серця раб мого.
Вже спокою ніколи не знайду,
важким кохання шляхом йду та йду…
(квітень 2018 р.)
