Розплющую я очі,
Бо днина вже прийшла.
Немає тої ночі,
Яка була. Пройшла
Вона. Я зустрічаю
Із сонцем день новий,
Від радості палаю
В душі я, що живий,
Що серденько ще б’ється,
Неначе в унісон,
Хоч іноді здається,
Що це усе – лиш сон,
Що це – моя уява,
Що це все в ній лишень.
Одначе ні, це ява.
Мені це каже день,
Що світлі очі має,
А голос – спів птахів,
Який навкруг лунає,
Хай навіть і без слів.
Його я бачу, чую
Насправді, наяву,
Тому що я існую,
Тому що я живу
На світі цім земному
Так, як і кожен з нас,
Допоки ще на ньому
Невпинно плине час
Життєвий наш рікою
Кожнісінькую мить,
Допоки в нас з тобою
Ще серце стукотить,
Допоки серце б’ється,
Допоки все життя,
Мов скло, не розіб’ється –
Мине без вороття.
Євген Ковальчук, 21. 11. 2021
