Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: КАМ'ЯНІ БАБАКИ - ВІРШ

В буджацький степ прийшла весна-незграба. Збудила й бабаків, що вже в степу стовбичать, ніби половецькі баби, й на сонці свій іржавий гріють пух. На кого задивилося, бабацтво? На ворога чатуєш? На тепло? Доба на вік твій випала зубаста. Хоча й епох добіса натекло звідтоді, як бабацькі аксакали в часи античних воєн, давніх лих ще половців на творчість надихали: на баб в німій задумі, кам'яних. Пройшли часи Аврелія й Атілли. Ногайці відступили за Буджак. Тепер ось ви отут закам'яніли, де пролягла невидима межа між давнім і теперішнім героєм, між тим, що впало ниць та пнеться ввись. Ген встали бабаки між ковилою і простір пронизав тривожний свист. © Сашко Обрій. 20.03.24