Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Притихнув ліс - ВІРШ

Притихнув ліс осінньої доби. Стоїть безлистий. Лиш дуби, Ті, що глухими звуться, шелестять, Та поміж себе гомонять. Що крони пишні в сосен із глиці, Попід ними зелениці. Поодинокі польські - останні, Із лісом у поєднанні. Ростуть, так призначено по роду, В дощовицю-непогоду. У небі сонце заледве гріє, Ген, у високості, мріє. Сіріють хмари на горизонті... Тут, на землі, всі ми - гості. Чекаємо весни після зими, Що вже стоїть за ворітьми. 27.11.25 світлина: Валентина Ланевич