Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Таратайко: Ліс - ВІРШ

Коріння сосен тепле і тверде крізь грунт чіпляє хлопчика за ноги. Дорога в ліс від озера веде — казковий, прохолодний і вологий. Вночі там розважався буревій, про що і свідчать гілочки соснові. Суниці скрізь — краплинами в траві — солодкі згустки сонячної крові. В мереживо сплітаються сліди всіляких переляканих звіряток. Непевний страх далекої біди не вилився ще в болісний нестаток. Як щиро в лісі вірилось мені, що вовк людей не буде більше їсти!.. Чого шукаю в тім далекім дні? Юначних зрушень, сумнівів чи істин? Чому не втішні вранішні вірші, а люди лиш підлішають з віками? Вовки з лісів до селища ввійшли? Чи ми вже тут зробилися вовками? ---