Дощик накрапає
Й земленьку усю
Вколо поливає
Й душеньку мою.
І ростуть із неї
Квіти-почуття –
Братки та лілеї,
Проліски… Життя
Протіка рікою
Неповторну мить
Кожну, із якою
Серце стукотить
В грудях, тихо б’ється
І, немов маля,
Весело сміється.
А душа моя
Буйно розцвітає.
Квіти-почуття
Дощик поливає,
Живить. І життя
Казкою здається
Дивною, яка
Явом стала. Ллється,
Наче та ріка,
У душі прегарне,
Ніжне почуття,
З неї незугарне
Вмить без вороття
Вигнавши, мов з хати.
Ніжне почуття
Буде колихати
Душу, мов дитя
Мати, і співати
Радісні пісні,
Й буде щастя мати
Душенька в мені.
Євген Ковальчук, 19. 11. 2021
