Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: КОРОЛЕВА ГІР: РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ - ВІРШ

РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ Віночок сплету́ я із білих ромашок, Ще й в ко́си ромашки собі заплету́, І пісня полине з душі́… до мурашок, Й молитву змолю від душі́ я святу́. У полі, де жайвір співає про ниву, Там серце моє́ оживає в тиші́, І кожна ромашка шепоче щасливо: Любов розцвітає в душі́ й на землі. Та й лагідний вітер торкнеться обличчя, Принесе він пахощі трав і зерна, А сонце у небі, мов щира зірниця, У то́му промінні любові струна. Сріблястою хвилею річка заграє, Піде́ віддзеркалення мрій у воді, А серце ще й пісню свою́ заспіває І виллється слово в рядочки прості. Ще й щастя розквітне, як квітка у полі, Зігріє коханням у серці весна, Вінок із ромашок, мов спогад від долі, Де лірика ніжно звучить крізь літа. У погляді милому світ розквітає, У слові коханому – музика мрій, Ще й кожна ромашка думки́ прикрашає, І світиться щастям між кожною з вій. Вінок із ромашок – мов символ єднання, І множить бажання щоразу сповна́, І він зберігатиме вічно кохання, Й заграє про щастя душевна струна. І вічність кохання у серці палає, Як зо́рі, що світять на небі вночі, Надія в ромашках ніде́ не щезає, Бо в ній заховались від щастя ключі. Ромашкове сяйво душі́ розквітає, Як сонце у серці, як пісня жива, Воно крізь роки́ і віки не згасає, Любов і надія тримають слова. 24.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025