Впродовж всього життя
Хай світлі почуття
Та добрії думки
У всій своїй красі
Тримають люди всі
В собі! Немов квітки,
Вони цвітуть нехай,
Навік поклавши край
Думкам і почуттям
Претемним, наче ніч,
Аби вони всі пріч
Пішли, мов сірники,
Згоріли зовсім, вщент,
Цілком в один момент,
Щоб люди залюбки
Жили на світі цім –
У щасті чарівнім
Кожнісінькую мить
Життя, допоки в них
Стук серця не затих,
Допоки він звучить,
Бо людям всім життя
Й дано, щоб почуття
Й думки тримали всі
В собі найкращі, їх,
Мов діточок своїх,
У їхній всій красі
Леліяли знов, знов,
За будь-яких умов
Впродовж всього життя.
До нього ж бо повік,
Як промине навік,
Не буде вороття.
Євген Ковальчук, 18. 11. 2021
