Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: ПЕРЕПОЛОХ - ВІРШ

Одні – в екста‌зі, інші – в го‌рі (ні, це не дотеп і не жарт!): нам на макітри гепне скоро дебелоплечий, моцний Гард! Когось розмісить він, мов тісто, комусь надасть сталевий гарт, бо вже розбух завбільшки з місто – безкомпромісно слушний Гард! Когось застане він зненацька, а хтось чекав не перший рік. Та Гард прийшов зірвати маски, з човна прогнати тьму щурів! Бо в нім сидять коріння й гени, які чужинець не збагне. Тому і вабить, незбагненний, монументальний Гард мене! Тому і бісить він заброду, що не проріс тут корінцем, і байстрюка: зцуравсь-бо роду і плюнув пращурам в лице. Та Гард в дорозі вже, – несеться, розтявши простір, мов болід! Від щастя й щему стисло серце. Якщо ж вам боляче – боліть! Хай біль цей випече все зайве – клубок ілюзій та неправд. Відчують Гард серцями зайди чи к чорту звітряться між трав! Мов снігова, стрімка лавина, все зайве й штучне Гард змете: когось знесе до половини, хтось – все загубить, як на те. Хтось повноту буття набуде. Когось підкосить не на жарт! Вже не до жартів, "добрі люде": негайно, навстіж затхлі буди! – за мить усе просочить Гард. © Сашко Обрій. 02.03.24