Була та ніч така, що аж горіла.
Жагою двох закоханих пекла.
Я роси пив із чарівного тіла,
як воду зі святого джерела.
Я роси пив, не міг ніяк напитись.
Не знаю в чому магія чудес?
Твої цілунки надто соковиті…
Від них, здається, вмер я і воскрес.
Спокуси тінь сховалася у тиші.
Сміливіше торкаючись плечей...
Прошу тепер: зішли мені, Всевишній,
іще хоча б одну таку з ночей.
20.11.25р.
