Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: І. СИНТЕЗ - ВІРШ

Коли у горні, в кузні, не поспіхом, помалу, шмат чорного металу вбере у себе, впустить стільки субстанції вогню, що стане, як похмуре сонце, чи серце, що знов розбилося, повіривши в брехню… Кліщами взятий з вогняного шалу розпечений шматок чорно-червоного металу — заплакати готовий сльозами магми, що можуть випалити невигойні шрами на камені, чи на сирій землі, — лежить, чекає на ковадлі своєї, кимсь іншим вибраної, долі, і на його палкому тілі, наче судоми, перебігають сірі хвилі — мов подихи… мов спогади живі в мілкому попелі. Залізо і вогонь, поєднані у горні, — вже не залізо і вогонь, а цілісне, з частин окремих в нове щось синтезовані… То так розрізнені поняття і слова в метафори поєднує уява — і виникають образні світи, наче нові, небачені до того квіти. 19.11.2025