В кожного є улюблене деревце,
У саду : яблуня, грушка , а чи сливка.
Горіх , у якого золоте серце
І любить ласувати кожна дитинка.
Росте паросток, дерево крислате
Цвіте , і наливає солоденький плід.
На гілці вродить плоди, є багате
І пригощає зі своїх рук - увесь світ.
А ти скажи : хто ти є на цій землі?...
Промінь сонечка, а чи сяюча зірка.
Чи посіяне зерно, що на ріллі?...
А чи у срібній росі - польова квітка.
У кожного є своя пору року :
Весна , літечко, золота осінь, зима.
Ми - листя клена, тополі, дубочку,
Крапелька водиці, а у масі - ріка.
А один на землі наче тінь сонця,
А інший блакитне небо в калюжі.
третій гроза, дощ, що вмиє віконце...
Від спраги напуває мальви - ружі.
Скажи , яка місія на цій землі?,.
що ти залишиш нащадкам після себе.
А чи згаснеш неначе сонечко у млі,-
Прийде час, і забудуть всі про тебе.
Я пташка, працюю зранку до півночі,
В садочку соловейко, що співає.
Жива водиця в джерелі, у потоці ,.
Від спраги , жаги людей напуває.
А сівач засіває на ріллі зерно
робітник робить на станку машини,
Ми усі по зернині творимо добро,
не згуби в суєті - ім'я людини .
Гусак задер голову , що ніби то птах,
У нього крилонька , вміє літати.
А Цукор і сіль білі ,але не той смак...
Тре одне, від одного розрізняти.
А людина, це запалена свічка
Віддає, те тепло , що має в душі.
Цвіти допоки не зів'яне квітка
Світи сонцем, допоки живеш на землі!.
М ЧАЙКІВЧАНКА
