Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: Присвячується невісточці з любов"ю. - ВІРШ

Я навчилась стримувати сльози. Я навчилась жити у ві сні. Всі митарства в світі і незгоди, Я ховать навчилась у душі. Заховаю глибоко до болю. Замурую в серці кам"янім . Я не буду плакать за тобою Ти живии, а це понад усім. Нагороди горю не поможуть. Та и навіщ обтяжувати груди. Руки, ноги, голова - все зможуть. Збережуть надовго ці незгоди. І згадають, як степи пахали. І собак, які блудили всюди. Здобич свою у тілах шукали. И вороння, що рискали повсюду. Вижили - розтерзані,розбиті, Серце зжали в кам"яніи руці. Як хотіли вони ще любити! Дарувати квіти жінці чи дочці. Зрозуміти їх поможе кредо. Лиш кохана збереже тои смак. Коли разом з журавлями - в небо Обіинявши вітер, літали в небесах.