Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Ты плачешь? Или мне только кажется? - ВІРШ


oreol: Ты плачешь? Или мне только кажется? - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...

Пошук


Перевірка розміру




Ты плачешь? Или мне только кажется?

Я сижу рядом, и мне ничего не нужно. Только чтобы ты была здесь, рядом. Ты опускаешь глаза, и я понимаю, что всё уже сказано. Я кладу руку на твое колено, ты не убираешь её. Дышишь ровно, словно мы давно знаем друг друга. Ты шевелишься, и я слышу это. Твое плечо чуть касается моего — и я ощущаю, как что-то внутри меня дрожит. Хочу повторить это снова, а потом ещё повторить, и вновь повторить, чтобы каждый раз было так же. Смотрю на твои пальцы, как они лежат на столе, и мне хочется провести по ним рукой. Я делаю это осторожно, чтобы ты не вздрогнула, чтобы это было естественно. Ты говоришь что-то тихо, и я ловлю каждое слово. Даже если ты не осознаешь, я слышу всё, это мне важно. Я наклоняюсь ближе, чтобы дышать тем же воздухом. Ты не отстраняешься, и это даёт мне силу. Хочу держать тебя так долго, пока нам не захочется идти дальше. Я помню, как твоя рука коснулась моей прежде, и как сердце вдруг начало биться быстрее. Хочу снова это почувствовать и не отпускать, пока ты сама уже не сможешь отпустить. Если завтра мы будем молчать, если кто-то пройдёт мимо и не заметит нас, я буду помнить: твое лицо, твой взгляд, твое дыхание.. и этого будет достаточно. И я повторяю это снова и снова в каждом прикосновении, в каждом взгляде, в каждом дыхании.. потому что больше ничего не нужно. Ты смотришь вниз, опустив глаза, словно боишься моих взоров, А я рядом, и мне ничего не нужно, только чтобы ты была рядом. Ты не смеешься и не плачешь, и я вижу это . Вся ты — как утро после дождя, и я тянусь к тебе.. Сажусь рядом, кладу руку на колено, и тебе не нужно ничего говорить. Я шепчу слова, которые давно уже не слышал никто: “Я люблю тебя. Вот так просто.” И ты тихо смотришь на меня, и мне кажется, что это — навсегда, и ничего больше не будет важно, не будет нужно, Даже если завтра мы уйдем каждый в свою ночь. Ты плачешь? Или мне только кажется?

ID: 1051479
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.11.2025 09:23:07
© дата внесення змiн: 15.11.2025 09:30:23
автор: oreol

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (89)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Капелька, 16.11.2025 - 12:32
12 12 Замечательная, трогательная лирика о прекрасном чувстве! 42 heart 43
 
oreol відповів на коментар Капелька, 16.11.2025 - 19:05
дякую, мені ця тематика найбільш близька, просто життя не настільки солодке, тому іноді щось як вивалю friends hi
 
Капелька відповів на коментар oreol, 17.11.2025 - 18:53
friends hi
 
Катерина Собова, 15.11.2025 - 13:26
12 12 12 12 З великою майстерністю змальовані почуття! 16 16
 
oreol відповів на коментар Катерина Собова, 15.11.2025 - 16:05
дякую give_rose 22
 
Ніна Незламна, 15.11.2025 - 09:27
12 12 16 Яке сердечне зізнання в коханні! 021 friends give_rose
 
oreol відповів на коментар Ніна Незламна, 15.11.2025 - 09:32
щиро дякую give_rose 31 32 32 32
 

Нові твори
наступного разу
Поезія для дітей