Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Науменко: Руки, ніби, ледве теплі - ВІРШ

Руки, ніби, ледве теплі, Мрії-думки шаленіють, А душа моя самотня Вже від туги зеленіє... Хоче ближче, ніж до тіла... Хоче щось... понадземного... Спати?.. Може, та з тією, Що розрадила до того... До того, як загубився, Мрії свої майже втілив ... Загубився у дрімотній Незалежній самоті я... Гарно?.. Гарно... Тільки поряд Десь присутня і тривога: Де ж дрімає на самоті Та, що на кінці дороги..? Яку пестив нещодавно, Ту, що пестив без упину, Поки вже застукав ранок У розпеченії спини... ...Завжди "треба"... ...не спинити Мить життя, якби й хотілось... ...Знов хотів би зрозуміти, Як це - ближче, ніж до тіла... 2016 р.