В долоні зачерпнуть блакиті,
Таку, лиш осінь припасла,
Душа щоб мала два крила
Та в небо ще могла б злетіти.
Зберу на пам'ять золото лісів,
І кришталю з роси я назбираю,
Осінній рай від краю і до краю,
Чи є такі, хто б осінь не любив?
Тут яблука, тут запашні грушки,
Гриби осінні, що ліси ховають,
Нас осінь усіх щиро пригощає
З своєї завжди щедрої руки.
Милуючись, на неземну красу,
Я дякую за кожну в ній хвилину,
Рахує осінь вже останні днини,
Та спогади про них в душі ношу.
Галина Грицина.
