Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: В такі хвилини жінка – не вдова - ВІРШ

У хаті в неї пахне самотою, Може, тому, що там живе вдова, Ця жінка не була в житті святою, На вітер теж не кидала слова. Уміла працювать і святкувати, Тож називали часто її «ас». Не мала, правда, ні сестри, ні брата, Хоч друзів не маленький гурт зібравсь Сімейне щастя також збудувала: Дорослий син, коханий чоловік. Усе було, як слід, в них до навали… Війна ж укоротила сину вік… А згодом – незагойна друга рана: Загинув і коханий на війні Цьогоріч, у заквітчаному травні… Не мала жінка іншої рідні… З самотністю ж миритися не стала – Оголосила їй свою війну: Добавила у свій характер сталі, Підфарбувала ранню сивину Й пішла туди, де в ній була потреба, Її назвали ніжно «волонтер». Як мріяла вона про мирне небо! І сни вночі втікають дотепер… Додому ж заглядає дуже рідко. Ніхто її живий там не чека… Лиш очі зі світлин спитають: «Звідки Ти прибула натомлена така?» Вона ж до них вустами доторкнеться І розпочне німий правдивий звіт. Синок привітно посміхнеться неньці, Коханий теж, єдиний на весь світ… І враз самотність утече з хатини, Аби нікого вже не дивувать, Адже уся зібралася родина. В такі хвилини жінка – не вдова… 8.09.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко