Ти прийшла, як гроза по між хмар
Розколола блискавицею небо.
Завдала в душу важкий удар
Похитнувся світ - над молодим кленом.
Відшуміли грози і зливи,
Відцвіла білим цвітом вишня в саду.
Ти наче погода зрадлива,
Погубила з вітром - вроду молоду.
А ти оділа білу вуаль
І уквітчала віночок у коси.
А ти зрадила мене на жаль,
Коли літо сіяло в трави роси.
А ти зрадила мене з іншим,
Він цілував твої солодкі уста.
Ти сина родила днем грізним,
Взяла гріх на душу - на усе життя .
А я у тебе закохався,
І повів у пресвятий храм до вінця.
Наче клен весні поклонявся...
Чекав від тебе ласк - любові тепла.
Ти брехала мені все життя,
Дивилась у мої очі зрадливо.
Ти під серцем носила дитя,
Зрадила мене з іншим, так красиво.
А я простив твій солодкий гріх,
Прийняв твоє дитя, як рідного сина.
Взяв твою зраду у довгий міх,
Скинув у глибоку річку за тином.
А я любив тебе, як умів
І вчив твого сина жити в любові.
Зростав як клен між дубів
І був для нього батьком у покрові.
Знаю, ти мене не любила,
І втікала від мене усе життя.
І ти моє життя згубила...
Жив без твоєї любові, ласки я.
Ти хотіла розкішно жити,
І засмагати під сонцем на морі.
Щоб у житті ніц не робити,
А було всього в хаті, в коморі.
Якщо ти мене не любила,
Так чому до коханця ти не пішла?...
А з ним б ти, як цариця жила...
І королевою, мабуть ти була.
А він погрався із тобою,
З свого життя викинув на смітник.
Ти без мізків - бідна душею,
Кому потрібно лихе ''цабе'' твій бздик .
Ти хотіла, так легко жити,
Щоб мати лиш бабло у своїх руках.
Не вміла з чоловіком жити...
З міста у село втікала наче птах.
А я не мав життя з тобою
У самоті, я наче свічка згорав.
Жила зі мною, як за стіною...
Була чужа, ні будні, ні свят не знав.
Відшуміли грози і зливи
Відцвіла весна і літо молоде.
Я хотів , щоб була щаслива
І нахиляв до ніг небо голубе.
Наше життя тріщало по швах
І пішла коса на камінь, зуб на зуб.
Ти принесла у мій світ , той жах...
Я тобі , був вже не милий, і не люб.
Запалила вогонь спалила рай,-
Зрізала дуб мечем, як блискавиця .
Cкажи, як спиться червневий май?...
Тобі на новий місяць моя вовчице.
Пустив тебе у своє життя
І відкривав почуття з щирим серцем.
А ти неначе підла змія,
Насіяла на рану сіль із перцем.
М ЧАЙКІВЧАНКА
