Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Безтижі - ВІРШ

А ні стида, а ні позору. Щоденно фури, кораблі, нові гвинтокрили І все, все, що має якусь цінність звідси вивозять, все-все Вдень і вночі День у день звідси вивозять. Кажуть - то є війна! А я не вірю! Вигрібають тут все до дна. Все це, все це іде на ура! Як сніг землю, так людей накриває вся ця брехня. Ні світла, ні правди в країні нема. До війни найбільша кількість олігархів на душу населення була в Україні, а за нею, за нею - олігархи з Росії. Війна. Позор! Українські олігархи пішли всі в офшор. Срам і позор. У кожного армія, а то і дві, У кожного руки, їх руки в крові. Всі тяготи звали на плечі народу, Чужого для них - чужого. А ми стали жертвами махінацій всього цього зброду. **** Едет дорогой машина. Остановили. Шофёру кирзовые сапоги сразу на месте этом вручили. Учителей они, что делали? Сократили. Они - солдаты, Им берцы вручили. Видать - заслужили. А машина? На штраф-стоянке стоит. Чужим железом никто в стране не дорожит. Вы о чём то забыли? Так уже было. Так было. Забыли, вот они это с вами вновь повторили.