Кому залишимо наші зустрічі?
Кому світанки свої роздаримо?
Між ким розділимо миті, усмішки,
Що постають ще у нашій пам’яті?
Чом опинились по різні боки ми?
Чому зійтися не намагалися?
Стежки топтали у різні напрямки,
Не розуміючи, що віддаляємось.
Нащо кидали образи у спину?
Нащо на згадку кривду залишили?
Серце ображене в темряві гине,
Змучене бідне нещадними кпинами.
Кому потрібна була та розмова?
Всі ті щиросердні твої зізнання,
Що лавою випекли вени із кров’ю
Й залишили темні глибини пізнання?
Чом за обох не порадившись вирішив,
В очі довірливі не зазирнувши?
Нащо мене так зненацька залишив ти
Душу мою до кінця не збагнувши?
