"Як
робити ?..
озвися
Степане
любий
або
вертайся !..
аргументи
Беззаперечні,
адже
нам
державу
екзистенційну
разом
адаптувати..."
Ярослава Василівна Бандера (1917 - 1977) - українська політична діячка. Керівниця жіночої мережі і юнацтва ОУН. Дружина Провідника ОУН Степана Бандери.
Вони познайомилися у 1940 році в польському Кракові. Що привабило красиву студентку Львівської Політехніки, котра змушена була покинути рідні терени з приходом більшовиків до Галичини, в непоказному на перший погляд Спепанові ?
Енергійність, весела вдача, цілеспрямованість чи, насамперед, висока мета - Українська держава - якій планував присвятити своє життя ?
Усвідомлюючи велич його особистості, безперечно, вона розуміла - життя із ним не буде для неї спокійним і тихим, в якраз навпаки - сповнене постійних ризиків та небезпеки. Але, мабуть, хотіла його підтримати в боротьбі, до якої долучилася теж у 1936 році, ставши членкинею ОУН.
Можна лишень уявити, як Ярослава, мати трьох дітей, вимушено пристосовувалася до різних екстремальних умов, переїжджаючи з місця на місце, жити навіть посеред лісу без електрики, змінюючи прізвища, постійно переживати за чоловіка, свої дітей...
Коли Бандера потрапив у німецький концтабір "Заксенгаузен", була єдиною його зв'язковою від ОУН, бо дружинам полонених дозволялося час від часу бачитися із ув'язненими.
Після трагічної загибелі Степана від рук агента москви мужня жінка разом з дітьми переїжджає до канадського Торонто, де продовжує працювати в різних українських організаціях місцевої діаспори.
Її ім'я назавжди вписано в історію нашої держави як дружини очільника потужної хвилі національно - визвольного спротиву українців 1940 - 1950-х років, беззаперечного символа й сучасної визвольної війни України - Степана Андрійовича Бандери.
