*** Хвора любов. ** 13 серпня 2021
Версія вірша відредагована 14 жовтня 2025
Занадто сильно я її любив
Занадто часто дозволяв себе топтати
Знецінення, приниження терпів
Мовчав, хотів лише її кохати
Чим більше я терпів й мовчав
Тим більше зазнавав наруги
Занадто м‘який, мовчки кричав
Не відчував у собі сили Божої потуги
Щодня вмирав і засихав
Вмирало моє лібідо й моя чоловічість
Чи була воля Божа на те, щоб я стогнав
І щоб потоптаний страждав я цілу вічність?
Я все прощав, зневагу і сваволю
Та сил не мав уже терпіти це насильство
Я став рабом, в якого відібрали волю
А гідності моїй вчинили вбивство
Непослух і зневагу я прощав, та геть усе
Руїну та пітьму твоя душа несе
Я почувався вʼючним мулом
Що тягне все під пістолета дулом
Зацькований цуцик втратив гідність лева
Поклонявся замість Бога своїй хазяйці-королеві
Не мав права думати чи говорити чи ходити
Чи скавуліти жалібно на ланцюзі у будці чи просто вити
Дозволяв себе вбивати день за днем
Вогонь в мені поволі все згасав щоночі
Сил не мав довести жодну з теорем
Я бився в клітці та закривав постійно свої очі
В такому стані мучився півроку і вибився із сил
Усього я боявся, боягузом був, та все ж любив
Так довго мріяв про любов, а зараз я чекав лиш смерті
Та не прийшов ще час мені померти
Я втратив мотивацію в житті
Не було сенсу жодного продовжувати жити
Аб’юз, газлайтинг, маніпуляції - проблеми не прості
Чи рани мого серця може хтось зцілити?
так довго я мовчав, що вже ніхто не міг мене почути
Я повністю застряг в болоті відчаю і люті
Чи міг хто-небудь мій стан, мене відчути?
Чи зрозуміти чи порадити хоч щось по суті
Життя мені набридло, не хотілось більше вже нічого
Акедія прийшла, не мав я сил молитись Богу
Та врешті-решт набридло мені таке життя
Тож вирішив я вирватись з в‘язниці, втекти без вороття
Я вірю, Бог зможе дарувати повноту життя мені
Що буде сповнена любові, вірності, свободи
Наповнить радістю мене і гідність поверне мені
Що не потопчуть жодні у житті пригоди
