Усі ми – різні. Сенс життя не в тому,
Що: треба, через це, - когось «ламати».
Несхожість – не загрожує нікому,
Це - шанс, комусь, - доповненням ставати.
Як клавіші рояля: чорні й білі,
Мелодію єдину разом грають, -
Відмінності людей всі – зрозумілі, -
Гармонії життя – не заважають.
Характер, голос, жести – унікальні,
Триматися, - манера своєрідна, -
Прийнятні, десь, завжди та ідеальні,
Де - ця людина, з ними, - необхідна.
А – де когось, по-справжньому, - кохають,
Недоліки його і переваги,
Та особисті бачення – приймають,
Не зменшать до коханого – уваги…
Ми – різні всім: портретами, думками, -
У кожного – вагомі рушії:
Не йти життя – готовими слідами,
А залишати в нім - сліди свої.
Моя авторська пісня на цей вірш - УСІ МИ РІЗНІ на моєму каналі в ЮТУБі:
https://youtu.be/MWlJU4juUcU?si=umRld63WxfAtjXNP
