Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Сара Ґоллард: Танець вітрів - ВІРШ

Здушені сльози котилися брамою міста, Падали тіні статних, живих ліхтарів. Люди розходились, мовби свічада намиста: Кожен самотньо, у вирі безшумних світів. Одні поспішали... до тих, що належали щастю: Змінні лелеки манили своїми крильми. Інші спішили, аби утекти від баласту В порожні оселі, де зовсім не пахло людьми. Одні відчували, як ніч оперізує гори, Як ближчають віяла, сходяться захід і схід. Інші не знали нічого, крім дикого горя: Ніщо так не гріє, як білий, безпам'ятний лід... І тільки вітри - зрозумілі, гартовані далі - Скидались на сутінки сонних, бездонних алей. Вони вже ввірвались в душевні, приховані рани Щасливих і вільних, нещасних і збитих людей... 26.09.2025