Обумовлений чимось дивним,
Дім як дім-нікого чужого,
Може тільки торішній жолудь
За дверима глядач пасивний
Дуба, з котрим волів не знатись
За піввіку сезонів літніх -
Не сусід він, і не супутник,
І не спільник душі у злиднях.
Цар дерев ,що давно без трону,
Де у кроні хмарин отари,
Мізерабль по смертній комі
З ким чекати кінця на пару...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=x-xt0E2UTW4
