Південно у крику
Бурхливої річки,
На мокрій терасі
Під оком блискучим,
Лежить провіщає
Печать неминучу
Печаль Прозерпіни
До лісу женучи.
У лісі каміння,
У лісі Дажбога
Проміння яскраве
Між гілками тричі,
І хмари, і гори ,
І довга дорога
Стримить і петляє,
І дівчину кличе,
У темну печеру,
Глибоку і вогку,
Де гостра печаль
І Орфея не чути ,
Де він озирнувся -
Навіщо?! На Бога?
Щоб врешті назавжди
Завмерти, заснути…
