Ані тайний чар, ані віщий сон,
ані тьмаві зіниці німих ікон
не укажуть, любове журна моя,
у котрім зі світів ти, – чи в тім, що й я?
Бо я тут, де заграви метуть крилом,
де вітри обпікають чадним теплом,
де тримтять на обвугленому стеблі
кволі квіти знекровленої землі…
Дякую Вам! 
