Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Parallax: Серце не камінь - ВІРШ

Маревом, поміж буднів похмурих Ти з'явилась несподівано і зникла. Заворожила блиском очей карих, дивним плином в душу проникла. Як пташечка, щось прощебетала сміливим поглядом на вік скувала. Не зумів я Тебе за крило піймати. Божеволію, де тепер Тебе чекати. В джунглях кам'яних, серед облич, серед машин, я шукаю Тебе очима. Волаю — неприкаяну душу поклич! Господи! Чому Ти така невловима. Назустріч обличчя сліплять жіночі, не такі в них палкі як східсонця очі. Моя воля залізна, я вставав не раз. Серце ж не камінь, дай дороговказ.