Сонячні зайчики,
Гріють наші обличчя
Бліки серпневі сьогодні
І справді нам личать.
Не засліпити воді
Мого впертого погляду,
Лиш пересуватись повільно
від світанку й до заходу.
До джерел та витоків
І ставків, що тремтять подивом.
Щоб зловити гру безслівну
Твого світлого променю.
Знову зустрінемось
У парку у бліках софіта
Так чекала тебе після
роботи, мріями зігріта.
Видахаю зайве і
наші розмови не спинити,
На гітарі хтось заграв
"Мені так треба". Талановито!
І хоч зустріч остання
У проміжках між вітром,
Не буду прощатись,
Скажу: "До наступного літа".
29 серпня 2025
